15

хлібо із рідної вемлі. Не відмовляй його нам, Господи милосердыий
ї не кажи нащадкам нашим шукати його по чужих землях, маючи
«свою власну, велику.і. родючу. Ччжии хліб на здоровля не йде і чу-
-жа земля, як мачушина ласка, веселим від неї не будеш".

Жінки, слухаючи тих слів, похлипували з-тиха, чумаки в за-
смолених сорочках, з'обличчами не білішими від тих сорочок, шар-
пали вуса. Аж один із них поклонився у пояс і каже: ,Ясновель-
можний Пане Гетьмане! Вертайся з нами! Нас, чумаків, чимало.
ЛГукнемо, зберуться звідусіль. Повиймаємо списи із стріх, пови-
носимо кріси із погребів і пригадаємо світові нашу славу колишню,
молодецьку. Вертайся, Пане Гетьмане, з нами"!

 

За ним і інші стали підходити й кланятися у пояс та запрошу-

вати до себе. ,Якже так!" - казав найстарший із них, сивий як. го-
цо -- .Якже так! У чужі землі йдете, буцім то в нас вже ані землі,

ні своїх людей нема. До чого воно подібне!"

Гетьман перечив головою. Орлик за нього відповів. -«Спасибі
за ваше серце, добрі люди! Вертати тепер годі. Не встоятися нам
проти шереможця. Але ми про те тільки й гадаємо, якби то вернути.
1 повернемо. Тоді то й гукнемо на вас, щоб списи із стріх, а кріси
із погребів добували та батьківських, старосвіцьких шабель припо-
ясували. Перекажіть це оратач і сусідам вашим так, щоб ворог не
чув. Ми не осталися, щоо не пропасти, йдемо, щоб вернути, ворог
нас побідив, та не зломив"

Старий чумак мняв сиву чуприну. Видно було, що Орлик не
-ззаспокоїв його. ,Днедавний я. Бог вість, чи діждуся того. А покищо,
-так мені на серці, ну, простіть за слово, так мені на серці, якби там
«безроги ночували".

»Чогож бо то?" - дивувався Орлик. ,

»Бо погадати. Ви билися, кров свою проливали, а ми хліб за
«сіль і мід, за рибу міняли, буцім кращого й важливішого діла й не-
має. Торговці ми грошелюбиві. Беріть ви оце добро, -- і покавав на
«евою валку;: -- та нехай воно вам на здоровля вийде, нехай ви ласки
в нехрестів не просите, нехай вони знають, що землю нашу стати:
ще на хліб для своїх рідних дітей".

Гетьман дякував, але брати все таки не хотів. Мазав, що в ньо-
то доволі гроша, щоб харчів для своїх людей купити. Нехай ідуть,
куди пустилися, бо на Україні треба того, що вони в чужих краях
лобудуть. Хай кождий совою роботу робить, бо якщо вона чесна, то
її потрібна. Не всім же шаблею працювати.

Та чумаки й тими словами не заспокоїлися. Добували зі своїх
маж то сухарів, то сала, то овочів, то меду пишного Й гостили кО-
заків, буцімто соромилися свого добра.

Дж один із молодших шапкою об землю гепнув і пугу від себе
теть далеко вцьин;в. ЗТю! - промовив, -- Або я що! Наймит ку-
пецький,. чи як! Благослови, батьку отамане! -- і в ноги поклонився
старому, -2 ви, мостивії панове, не погорду йте мною' Рука, що во-
-лів поганяла, може й ворога прожене разом з вами"