І не вробили та ще й радости з тівї 9 УСТРЇЧЇ було чимало. Особ-
-ливо тішилося жіноцтво. Ьрх торогі воли, що безжурно біля своїх
" вовів лежали й румигали, бровки, рябки й кунделі патлаті, що лай
пекельний підняли і ті півні чепурні та гордовиті, все воно, ая: до
-«ванозів мережаних, до гладко вишморганих ярем, притадало їм край
х рідний.
Колись старшинсьы пань-матки байдуже на те все гляділи,
-а нині тішилися більше, Ігж контушом гризетовим або й зразком
ї .перел.
Щ - » Мручко, дивлячись на них, підкрчтиь вус і мало його на ліве
ЖВ -ухо не повісив. ,Га, щож!" -- кад. я«Може Господь на, те й про-
їтЇ жнав нас з рідної землі, як прародичш із раю, щоб ми нашу землю
-як слід полюбили". :
З Орликова дружина підступила до нього: ,,Дозвольте, сотнику,
-подякувати вам вза мудре слово".

А Герцикова й собі доповідала: ,Гак воно, так. Весна осипа-
-лася яблуневим цвітом, впивалася березовим соком, квітчалася
фялками пахучими, а ми, як окаяні, літали сюди, й туди, видираючи
«собі очи за богацтва марні. Шуміли луги, золотилися ниви, вулики
-медами наливалися, а ми наче й не бачили того, лиш захочували
-Бог вість чого!» :

Горленкова Настя підійшла до них: ,,Ах, ах, пождіть, сер-
-денько, пождіть! За що ви, гадаєте, нас Господь карає” За людську
-кривду, тай тільки. Невдхеж ви не бачите тих скуйовджених чу-
прин, тих здичавілих облич, тих порепаних ніг, що на людські ноги
"навіть не скидалися? Наше це діло, наше каїнське діло, сестриці!»

- Ніби з розмислом ровятрювали невзагтоєні рани, почуваючи
якусь особливу роскіш у болю.

я»Далеченько ти тепер, наш рідний краю!" - голосила Герци-
жова. - .Але, колиб так Господь дав мені вернутися до дому, то я
- кленовим листком до землі припадалаб, бальсамом цілющим до ран
приыадаласяо молитовними словами кождий ранок і кождий вечір
:Очстршалао колиб Бог дав!"

А Горленкова Настя й собі обіцяла: ,А я, колиб вернула, то
«служанки свої, як сестри рщш цілувалаб і найподлішому конюхові
«вгірдливого слова не сказалаб, -- от що!:
ї »Отруйні цвіти, - доповідала Герцикова, -- геть з наших го-
родів повиривалибо, а насіялиб самих цілючих, самих медодайних.
Гн "Гілочки тонісенької не відщібнулиб дармо, землі не доторкалисяб
"ногою".

Мручко тільки головою похитував. .Гей, колиб то так та пе-
реднім розумом мудрим бути!"

тел

пеавситаь е фсзеав у лян жя Ен

 

їй А міжтим чумаки, почувши, що це тетьман і король ві своїми
хя " недобитками після нещасливого полтавського бою в Турка приюту
"шукають, отаманів своїх з хлібом-сіллю на зустріч їм післали.

Гетьман вийшов зі свого повозу, приняв хліб, перехрестивс
і поцілував його. , Немає нічого смачнішого у світі, - кавав, -- ы.п

- - - ---- --- « - - пн ш шн Ли ТІ д Й
оВ ї У . їі я 4 в: " ї ї ,