1

-- А це яка?

-- Я, бачите, сирота. Батько вмер, як я дитиною була, мама»
вмерла, як я була в школі. Відтак жила я на ласці рідняків. Я не-
мала до них великого довіря, щоб перед ними відкривати мою душу..
А цього мені так конечно треба було, аж мене розпирало, щоб перед;
кимсь виговоритися з того, що мені на серці накипіло. Нераз я на:
тім попеклась, але це мене не вилічило. Але мені здається, що ви,.
Остапе, є такою людиною, перед котрою можна щиро виговоритись.
мов перед братом...

-- За мало мене знаєте, вважайте, Щоо і на мені не попеклись!

-- Ні, пане! Те, що ви сьогодні для мене зробили, краще ска--
зати: з вашого сьогоднішнього поведення супроти мене, я того певна,.
що ви мені щирий друг, ви мені братом можете бути.

Остап станув серед дороги, не розуміючи.

- - .Від хвилі, як ви мене піднесли вчора із землі, я почула
до вас симпатію. Відтак ми гуляли. Ви гуляєте гарно і складно, а це"
теж дівчині подобається. Потім при. вечері ви показались таким.:
гтарним та веселим, що я очей їз вас не зводила. Та як ви кудись.:
сховалися, і я вас там у хаті не знайшла, то хата видалась мені
пустою. Мене тягло пошукати за вами і прочуття завело мене в са-.-
док. Я тоді нагадала собі одно, і хотіла завернути, втекти. Би не-.
знаєте, яке у мене вийшло вирішення, відколи я пустилась учи--
тельського хліба шукати: не допускати ні до голови ні до серця ні--
яких любовних почувань. Такі почування не для мене, не для са-:
- мітної вчиге льки-сироти. Бо вони розніжнюють, ломлять волю. ДІВ--
чина з такими почуваннями може легко стати жертвою несовісної:
пюдини І що її нещасну жде? Хто їй подасть помічну руку. хто над:
нею зжалиться? Навпаки: її обплюють, болотом обкинуть. Вона, не--
щаслива, мусить пропасти, зійти, на 6еддорожа Я мала одну, таку:
подругу-товаришку. З нею те саме трапилося. Пропала. Мені її сер--

дечно жаль було, коли її прогнали ві школи і вона померла потім;:
осоромлена, в крайній нужді. Аж мені страшно згадати і я Вир1шила
собі твердо відганяти від себе саму думку про любов, мов влізливу:
муху. Дотепер, мені це вдавалося. В мене було камяне серце на ТаІы
ніжні почування.

- ж внчора з ваии стрінулася. Мені здавалося, що й тепер»
встоюся..Та ні... До садку за вами мене тягло якимсь невидимим мат-
нетом. Якесь невияснене розшжнення ваволоділо мною. Моя воля!
охляла до-решти. Я була немічна, нездібна до ншього опору.

-- Я сіла побіч вас. Мені так, стало любо та солодко, що виска--
зати годі. Колиб я оула натрапила на якого несовісного мущину,
він був би мою слабкість використав і я булаб пропала. Я дріжала»
мов.лист на осиці, алде не 8 холоду, як.ви мені говорили. Я навіть --
скажу вам отверто - й бажала собі того. Вам було лиш посягнути:
па мою дівочу честь, і я булаб пропала, понижена, осміяна, осу--
джена. Пішлаб може слідом моєї бідної товаришки...

«Вона ще ближче прижалась до плеча Остапа, і судорожно за--
плакала.

- Та я, Богу дякувати, натрапила в такій р1шаючш хвилі нах