ришка так його щиро стиснула за руку, так просила оченятами, що
він приняв вибір відраву.

Тепер, коли весільна булава опинилася в руках Остапа, він
подзвонив у шклянку і каже: і

- Достойні гості! Це повинен був зробити котрийсь пан ста-
роста, а коли того не зробив, то я мушу зробити. Підношу цю чарку
на здоровля молодих.

Гості встають з місць з чарками, кричать, »Віват", хочуть уже
ковтнути, та Остап їх перепинив.

о-- Доввольте! Цей тоаст не можна пити без урочистої про-
мови, отже послухайте кількох моїх щирих слів.

Усе затихло, а він став говорити весільну орацію, пустившись
па біблійні теми, щоб його краще розу міли. Згадав про перших ро-
дичів Адама й Еву, про Ревеку і т. д., так, як довелось йому почути
раз на весіллі від священика- промовця. Промова зробила велике.
вражіння. Почулись оплески, заспівали , Многая літа", а музика
зшкварила туш.

Тепер усе товариство начеб віджило. Розвязались язики, по-
сипались тоасти. Навіть Остапові дісталось. Хлопці піднесли його
в гору і співали аж до охрипіння.

Тепер Остап скомандував, щоб вечеру закінчити, бо молоді
гуляти хочуть. Всі послухали, повставали і пішли знову парами
до хати.

І знову гуляли. Дружби оба кудись спряталися. Їм очевидно
соромно стало, що їх так здеградовано.

Нарешті Остап, користаючи з павзи, вийшов непомітно в са-
док зараз за хатою. По такій мізерній хатині, напів селянській, на-
пів передміській, під соломяною стріхою, ніхто такого гарного садку
не сподівавсяб. Поперед усього впадала в око рівнесенька, гладко
вимощена мов тік стежка, обсаджена по обох боках вепринами й по-
річками. Далі стояли рядами овочеві дерева, повні овочів. Галуви
попідпирані коликами. В куті була невелика пасіка з модерними
вуликами. Попід огорожею малинник. При стежці стояли деревляні
лавки з поруччам.

! Остап почував утому і присів зараз на першій лавці. Тут би
так гарно було проспатися! Місяць у повні зайшов уже на край
обрію, якийсь блідий став; видно, і його сонність опанувала. Зорі
блідли щораз більше і більше. В природі тишина мов у могилі, хіба
інколи цвіркун у траві відізветься, або сова на церкві запугає. Ос-
тап вакрив очі. В ухах гуде мувика. Зливаються тони всіх прегар-
них арій в один хаос, що не розбереш, що до чого належить... Він
задрімав.

ї УЧ

За якийсь час почулись легкі кроки на гтородовій стежці. Розв-
плющив очі. Якась дрібна біла постать наближається просто на
нього. Вона вимовляє його назвище.

Поки він прочуняв, при ньому на лавці сиділа вже чорнявка.
Пригнулась до його плеча.