личка на зріст, але струнка, гтарне личко, чорне волосся, чорні
брови й оченята мов два вуглики. Танцює мов пірце. Розмова.

- Ви не вдарились?

- Трошки ногу стовкла, але кости не зломила, коли можу:
без болю танцювати.

Тепер танцюють лиш три пари. Місця доволі, за хвилю зявля-
ється четверта.

Перепинений самогубець пішов по здобутті фортеці і по розв--
вброєнні залоги на приходство, підголився, прибрався і прийшов
на весілля своєї невдячної, любки, що йому гарбува піднесла. Витан-
цьовує панночки одну за другою. Пршывша компанія дає себе пі--
знати, витанцьовують усіх і дівчата не мають причини нарікати на,
»петрушку". А оба дружби попідпирали одвірки і стоять собі як.
обсерватори, дивляться на щиру працю тих чотирьох, що вируча-
ють їх у дружбових обовязках. Музикам омлівають руки.

ІУ.

Аж покликали на вечеру до стодоли. Молодці обтирають піт:-
з чола, лиця й карку і виходять парами. Остап веде чорно-брпвш“ під
руку. Треба обережно виминати вози, щоб не помаратись від коліс.

Чудовий вечір. Місяць мов -- не скажу: млиновеє коло, але"
певно мов старе зішкробане точило, вийшов ізва ліса і мандрує. по-
синьому, чистому небі; дивиться на машеруючі весільні пари.

-- Дивіться, - каже Остап до своєї товаришки,. --. який гар-
ний. місяченько...

- Але чогось скривився -- каже панночка.

-- й вам скажу, чому: иош заздро стало, що його на весілля:
пе вапросили. І
: Дівчина сміється срібним голоском і пригортається цупкіще»
до його руки.

Приходять до стодоли на, тік. Тхт виметено, тік впхшщенпн
жовтою глиною, стіни замаєні зеленю. Довтий стіл, по боках. довгі
лави, вкриті білим рядном. А на столі... Господи! Булоб чим обді--
олити дві львівські цукорні. На першому місці сідають молоді, по»
боках праворуч і ліворуч старости, а далі гості. Остап садовить дів-
чину біля себе. Вона, видно, дуже рада з того, бо сміється весело.
А все те робить природно, без сліду дівочої кокетерії.

Подають сільські дівчата вечеру. Гей! ОСкільки до того повби--
вано курей, гусей, качок, індиків та ще того сотворіння, яке в то-
варистві негарно назвати; Їдять, попивають пивом, гуторять між со-
"«бою найближчі сусіди. Остап забавляє весело свою сусідку. Цотім
дивиться на молодих. Вона весела, а він усе чогось насуплений, по--
вернувся до жінки боком, не говорить нічого.

" Остап почуває перший раз у житті до жандармської бранжи!:
антипатію. Боже! Який йолоп! Жіночка мов маків цвіт, тільки в очі
дивитися та цілувати, а, вш не може покинути своєї жаншрчсььшї
еуворости...

- Чи ви любите жандармів? -- питає 0стап своєї сусідки.

-- о Бог. 8 вами, а мені на що здались жандарми?