К

 

 

чиною до цього моя непрошена поява, то я можу спрятатися, хочби
и пішки.

- - Що вам в голову попало! Тут дуже гостинний дім, ви при-
їхали зі мною, і вам. раді. Але тут, бачите, заноситься на таке, Що
на тім весіллю може скоїтися страшна тратедія.

Остап перемінився у великий знак запиту і вирячив на вчи-
теля очи.

А вчитель відійшов з ним далі на бік і каже:

-- Місцевий помічник учителя влюбився на смерть в моло-
дій, а вона піднесла йому печеного гарбува. Він в розшці і запо-
вів, що в хвилі вінчання в церкві він стрілить собі в лоб. То вели-
кий вітрогон і всього по ньому можна сподіватися. Узяв від стрия
рушницю і замкнувся у своїй кватирі в шкільнім будинку та чекає:
лиш, коли проспівають: МЛикуй Ісаіє", щоб поповнити самогубство.
Ви подумайте: це син шкільного товариша мого стрия. Ледве склав

з великим трудом семинарійну матуру і дістав при тутешній школі
мюце Батько віддав його під опіку стрия. Старий матиме з того.
приводу багато клопоту і грижі, що не припильнував пого

Остап зорієнтувався вмить і каже:

- Це анонсоване самогубство не видається мені серюзнич
і можна цю комедію в середині першого акту перепинити...

- Та як? Ви подумайте: ввяв рушницю, налаштовану кулею,.
замкнув двері із середини... Хтож відважиться відібрати йому руш-
ницю? Ви вскочите до середини, хоч це неможливе, а він рушницію

овруки і бебевх! У саме серце.

-  Чи це двоцівка?

-- Ні, це рушниця одноцівка мого стрия. І в цьому ще більше
для стрия страшне та болюче.

- Ходімо рятувати самогубця, поки ще проспівають ,мЛикуй
Ісаієї" - каже Остап.

Учитель вагався, але Остап напирав. Прикликали ще молодого-
пан-отця, зятя, теольога й тімназиста і пішли всі до школи, що була»
зараз через вулицю від приходства. Остап оглядав терен. Ідучи по-
під вікно, побачив, як у середині на постелі лежав молодий чоловік..
Зайшли всі потихоньки в сіни. Остап придивився До дверей. Вони
були без замку, защіплені із середини гачком. Не приставали до
одвірка, так, що можна було всунути пальці поміж двері. Він так
і зробив. Шарпнув сильно, гачок вискочив і двері відчинилися. Мо--
лодий пан-отець скочив перший через поріг. Але не поміркував, що»
він вищий ростом від одвірка і скачучи, так сильно вдарив чолом
об одвірок, що аж заточився.

Обложений самогубець цим наступом дуже збентежився. З то-
го скористав Остапл, скочив до середини і вхопив 8 ліжка рушницю..
Самогубець скочив за ним, але інші його задержали. Молодий пан-
отець держався долонею за мозіль, що набіг йому на чолі. Годі"
Ніякий наступ і здобуття фортеці не може відбутися без жертв. ї

Самогубець зараз кудись подівся, і вони всі вертали на при-
ходство, де їх вітали з побідою. Рушницю передав Остап старому:
пан-отцеві, і він сховав її до шафи з метриками й замкнув на ключ..
Самогубство було припинене.