: Тепер вони всі три здружились і не було дня, щоб не війшлися
денебудь.

Одної погідної суботи сиділи всі три під' лісом в холодку й ба-
жлакали.

Виходить до них з ліса місцевий учитель і каже:

- Слухайте, паничі, можеб поїхали зі мною на весілля?

Посхапувалися зараз з місць, а Остап питає:

-- Кажіть, чи буде музика?

- Ще й яка! Добра музика, по панських та попівських ве-
сіллях гравє.

Про ніщо більше не питалися. У кого весілля, хто жениться,
хто віддається -- це було для них байдуже. Колиб лиш мувика,
а все інше неважне. Буде ногам і ротові робота, бо само собою зро-
звуміле, що на подільськім весіллі буде що їсти й випити.

Але вчитель уважав за відповідне пояснити ситуацію і каже:

- Мій товариш по фаху з У. віддає дочку-одиначку за жан-
-дарма з поблизької станвиці. Чоловік заможний, весілля буде
- ранд", а за мувику то вже я вам ручу.

- Добре, кажуть усі три враз -- їдемо. Коли?

- Завтра пополудні шлюб, а звертаючись до Остапа, каже:
«Зараз по обіді ми по вас підідемо.

От ї гтаразд! Буде забавка, гульня.

Остап був дуже радий. Він неабиякий танцюрист, погуляє,
а кошт малий. Правда, ніхто його не запросив на весілля і мусить
їхати під чужою фірмою, але це нічого не вадить. Його лєгітимує
університетське студентство і воно звільняє його від обовязку вести
на весілля традиційного торта.

Ї збіратися довго не було потреби. Б1д0икнув свою скринчину,
знайшов чистий ковнірець, манкети, краватку, гладжену сорочку,
чорний парадний одяг, легкі черевички, значиться: комплєт з двома,
чистими хустинками, одною до носа, другою до обтирання поту.
«Знайшов і рукавички білі. Ні швагер, ні сестра, ні стара тета не
протестували,отже нема найменшої перешкоди, чомуб не поїхати.

ІЇ.

Пришала фіра у свій час. Остап був готовий, лиш надягнутиб
порохівник. Поїхали веселі. Їхали серед розышних подільських си-
тих полукіпків і стогів з хлібом, і приїхали десь біля четвертої з по-
лудня на місце до У. Заїхали на приходство, до стрия того вчителя,
що привіз гостей. Він представив Остапа пан-отцеві і їмосці. Пан-
отець, старий та сивий мов голуб, ходив по хаті 8 люлькою на довгім
щибусі. Тут застали ще зятя, молодого пан-отчика з дочкою і дальшу
сімю. Всі вони вибіралися на весілля до місцевого вчителя. Та
ФОстап зараз помітив якесь збентеження у всіх приявних. Вони пере-
шіптувалися по кутках схвильовані.

Остапові видалося, що вони невдоволені його приїздом і це
його дещо збентежило. Він взяв під руку вчителя, себто фірму, під
якою на весілля приїхав, і каже: ,

- Бачу тут якесь схвилювання і невдоволення. Якщо при-

1